
Об альбоме могу сказать лишь одно - понравился)
15
12

Спустя два года после выхода своего дебютного альбома The Sound,который был весьма одобрительно встречен как критиками так и слушателями,американский дуэт Иэн Макинтош и Бен Браун представили свою новую работу,которая как по мне мало чем отличается от предыдущей-приятные мелодии, синтезированный вокал,вообщем легко ложится на слух,ничего нового,но и весьма неплохо для разнообразия.
01
12

08
10

27
09

15
09

06
04

Шведський проект jj на хвилях балеарік-попу, який всіма порівнюється з їх звьоздними зьомами The Studio, радісно ділиться своїми атмосферними напрацюваннями. Пляжний ектазік оспіваний інфантильними голосочками під заглючено-втомлений музончик з повною долею сонячного щастя.
Інді-попєц з креном в дрім-поп ("masterplan") у найвищій стадії своєї позитивності змішується з реггістичним похуїзмом у рівних пропорціях без жодних перекосів ("my hopes and dreams"). В інших коктейлях – камерний акустік з пташечками на беках – більше паралелиться з тві-попом в чомусь дружачи з Monkey Swallows The Universe чи The Brunettes ("are you still in vallda?", "me & dean"), хоча основна маса треків проповідує ненав'язливо-чілаутний техно-амбієнт ("intermezzo").
Перфектна позитивність – головна риса цього пляжного альбому від старту до фінішу і "my love" – найбільший пророк її. І тільки "ecstasy" (в дусі початку 90-х) – дарує пригорщі містично-хорального еросу з невинним личком в традиціях Енігми чи не дай Боже, Мілен Фармер. Таке собі абсолютне втирання носів усім так званим звьоздам естради лише за 27 хвилин. Краса.
Інді-попєц з креном в дрім-поп ("masterplan") у найвищій стадії своєї позитивності змішується з реггістичним похуїзмом у рівних пропорціях без жодних перекосів ("my hopes and dreams"). В інших коктейлях – камерний акустік з пташечками на беках – більше паралелиться з тві-попом в чомусь дружачи з Monkey Swallows The Universe чи The Brunettes ("are you still in vallda?", "me & dean"), хоча основна маса треків проповідує ненав'язливо-чілаутний техно-амбієнт ("intermezzo").
Перфектна позитивність – головна риса цього пляжного альбому від старту до фінішу і "my love" – найбільший пророк її. І тільки "ecstasy" (в дусі початку 90-х) – дарує пригорщі містично-хорального еросу з невинним личком в традиціях Енігми чи не дай Боже, Мілен Фармер. Таке собі абсолютне втирання носів усім так званим звьоздам естради лише за 27 хвилин. Краса.
Від себе: дивна назва гурту, дивна назва альбому, дивна обкладинка....це творіння просто мусило попасти мені в руки) Шикарний жіночий вокал, надзвинчайно літній, теплий і якийсь такий свіжий настрій...Та й всіма знаний Pitchfork не обминув увагу цей колектив) Насолоджуйтесь).
22
12

14
12

28
11

Приятного дня! Отличнейший и по-настоящему редкий альбом в стиле electropop!
Peter Benischs second album (and his first under the name FPU) on Canadian label Turbo is an enjoyable retro-flirt with the 80´s electro sound, with pure and heavy synth chords. Its a production with no samplings used in it, and was not supposed to be as serious as Benischs previous album-productions. Traxxdata is a more simple album — but still highly pleasant with a timeless Benisch sound — and it sure feels serious (and well-produced) enough.
21
10